Видача та поновлення паспортів – обмеження фундаментальних прав та передача даних

[deutsch: Ausstellung von Pässen und Passverlängerungen  –  Grundrechtsverkürzungen und Datenweitergaben]

Окрім багатьох інших проблем, українська громада в Німеччині стикається з особливою проблемою. Консульські установи України відмовляються видавати паспорти хлопчикам-підліткам та чоловікам віком до 60 років, а також поновлювати їх після закінчення терміну дії. Стверджується, що ця група людей не може бути авторизована в програмному забезпеченні. Насправді, однак, намір полягає в тому, щоб змусити відповідних осіб в’їхати в Україну для поновлення паспортів, щоб їх можна було одночасно зареєструвати і поставити на військовий облік. Персональні дані всіх заявників на поновлення паспортів з Німеччини вже передаються до Міністерства оборони України.

Але в Німеччині існує тимчасова безпека. Навіть якщо термін дії українських документів (паспортів) закінчився, відповідна особа отримує дозвіл на проживання і виконує вимогу щодо наявності паспорта. Тимчасовий захист надається, навіть якщо особа в’їжджає в країну з простроченим паспортом. Захист («директива про масовий приплив мігрантів») діє щонайменше до 4 березня 2026 року.

Крім того, дві подальші події наразі викликають справжнє занепокоєння в українській громаді в поєднанні з великою невизначеністю:

1)   

З січня 2025 року уряд Німеччини підтримує Україну у створенні «Центру єдності» в Берліні, який слугуватиме контактним пунктом для біженців. Однією з цілей цієї нової установи є заохочення більшої кількості добровільних репатріантів до України. «Центр єдності» співпрацює з центрами зайнятості та Федеральним агентством зайнятості. Передбачається, що репатріантів підтримуватимуть у країні повернення (одна з таких ініціатив називається «Альянс навичок») і навчатимуть їх для відбудови країни. Метою нібито є зміцнення вільної та європейської України в довгостроковій перспективі. Насправді, однак, можна припустити, що за «Центром єдності» стоїть форма передачі даних і центр примусової перепідготовки для мобілізації чоловіків призовного віку в Німеччині. Подібні центри також планується відкрити в Польщі та Чехії.

2)

16 січня 2025 року Федеральний суд у Карлсруе перевернув попереднє німецьке розуміння закону на 180 градусів (рішення від 16 січня 2025 року, посилання на 4 ARs 11/24). Рішення ґрунтувалося на таких фактах: молодий чоловік з України втік до Німеччини влітку 2018 року. На той час він вже відслужив півтора року строкової військової служби. Під час втечі він нібито піддався образам, погрозам і фізичному насильству з боку українського поліцейського. Якщо такий злочин буде доведено, в Україні йому загрожує тюремне ув’язнення терміном до п’яти років. Він був заарештований у Німеччині в грудні 2023 року та поміщений під варту в порядку екстрадиції. Він опирався поверненню в Україну, оскільки, за його словами, у разі екстрадиції його можуть призвати на військову службу. Однак він не хотів вбивати людей і відмовився від військової служби з міркувань совісті.

Чи може Федеративна Республіка Німеччина видати його, незважаючи на фундаментальне право на свободу переконань і совісті? Це право, як спочатку підкреслив Вищий земельний суд Дрездена, поширюється «без обмежень на всіх, хто може бути призваний на військову службу зі зброєю в руках».

Однак Четвертий кримінальний сенат Федерального суду по-іншому побачив правову ситуацію і не залишив місця для сумнівів. У його рішенні чітко зазначено, що право на відмову від військової служби з міркувань совісті не є «невід’ємною частиною свободи совісті, а отже, і людської гідності». Призупинення права на відмову від військової служби з міркувань совісті, пов’язане з війною, не є непереборною перешкодою для екстрадиції, а лише звичайним обмеженням фундаментальних прав. Під час державних криз (як визнав суд) непорушні фундаментальні права регулярно обмежуються в усіх країнах – можливо, і у Федеративній Республіці Німеччина в майбутньому. Це рішення є чітким відкиданням надії на те, що міркування совісті можуть захистити від екстрадиції. Для українського біженця це рішення означає, що питання його екстрадиції тепер вирішене – а разом з ним і ймовірність бути відправленим на фронт.

Ці дві невизначеності не підживлюють надії, а скоріше викликають занепокоєння в українській громаді. Чого це обмеження прав людини вимагає від мене, від мого чоловіка, від мого сина? Не виключено, що вищезгадані події січня 2025 року призведуть до того, що ще більше людей, ніж раніше, розірвуть усі зв’язки з Україною.

(Translated with DeepL.com (free version))